Трансформація ринків в інформаційній економіці

Наталія Апатова

У статті розглядаються особливості функціонування традиційних ринків праці, капіталу і ресурсів в умовах становлення інформаційної економіки, дається оцінка очікуваних негативних наслідків. Описується нова структура підприємства, його форми і діяльність, особлива увага приділяється ролі знань і освітньому ринку.

Вступ

З появою комп'ютерів третього покоління і масовим оснащенням ними підприємств, наукових і навчальних закладів на початку 60-х років соціологи й економісти стали говорити про становлення нового, постіндустріального суспільства. Перші роботи, що з'явилися на цю тему, – це монографії і статті американських учених – Д.Белла [1], П.Дракера [2], А.Тоффлера [3], Б.Куіна [4]. Вітчизняні вчені, що приділяють велику увагу теоретичним аспектам постіндустріальної економіки і практичних питань становлення суспільства нового типу в Україні, – це А.Чухно [5], С.Мочерний [6], В.Голиков [7], О.Чубукова [8]. З останніх книг зарубіжних авторів, присвячених проблемам розвитку інформаційної економіки, бізнесу в комп'ютерних мережах, перетворенням і новим функціям підприємств, інтелектуальному капіталу, слід відзначити російські монографії І.Мелюхіна [9], В.Іноземцева [10], Курицького [11], американські Д.Тапскотта [12] і Б.Гейтса [13], французькі Б.Валлісера [14] і Д.Форайа [15], японську І.Нонака і Х.Такеучи [16].

Однак, незважаючи на численні розглянуті зазначеними авторами аспекти нової, інформаційної економіки, у них немає комплексного вивчення питань функціонування основних ринків, таких, як праці, капіталу і ресурсів і, незважаючи на описи нової ролі знань і навіть застосування до нової економіки терміна «економіка знань», не розглянуті перетворення ринку освітніх послуг.

Метою даного дослідження є аналіз функціонування ринкової економіки в умовах нформаційного суспільства, визначення особливостей традиційних ринків і тенденцій розвитку нових, зв'язаних з електронною комерцією й інформаційними технологіями.

У 1997 році в США було проведене дослідження, яке показало, що дві третини 7-трильйонної ринкової вартості відкрито торгуючих американських компаній не вказуються в їхніх балансових звітах, оскільки ця частина вартості полягає не в їхній нерухомості чи устаткуванні (матеріальних активах), а в нематеріальних активах і насамперед - в інтелектуальній власності. У 2000 році фірми США витратили на перетворення 52 млрд доларів, з яких 40 млрд пішли на інформаційні технології.

Рух економіки США і світової економіки в цілому йде наступним шляхом: від вимог високої якості в 80-і роки, через реорганізацію бізнес-процесів (пристосування до нового, хитливого і глобального конкурентного середовища, скорочення управлінських витрат і відхід від тоталітарного керування до корпоративного), до інформаційних технологій з комплексним використанням їхніх можливостей.

Під впливом інформаційних технологій відбувається трансформація ринків, зміна їхньої структури і функцій.

У своїй книзі «Сучасне постіндустріальне суспільство: природа, протиріччя, перспективи» [10] В.Л.Іноземцев відзначає, що вперше ужив поняття «постіндустріальне суспільство» професор Гарвардського університету Д.Белл, виступаючи в 1959 році на міжнародному соціологічному семінарі в Зальцбурзі (Австрія). Головною продуктивною силою, як підкреслив Д.Белл, ставала наука, а індустріальний сектор відходив на другий план. Це відбулося внаслідок зростаючої технологізації, і потенціал розвитку суспільства нового типу усе більш визначався інформацією і знаннями, якими воно володіє. Сам Д.Белл підкреслював наступність постіндустріального суспільства стосовно індустріального. Він виділяв інформацію як основний ресурс постіндустріального суспільства, а її опрацювання вважав основним видом діяльності в новій економіці [1]. Однак він не став називати постіндустріальне суспільство інформаційним, вважаючи інформатизацію лише однією з його складових.

Терміни «Knowledge society” (суспільство знань, або найбільш розповсюджена назва - інформаційне суспільство), “Knowledge worker” (працівник розумової праці або працівник, що створює знання) і “Knowledge work” (робота зі створення знань) ввів в обіг Пітер Дракер ще в 1960 році. Пізніше він доводить, що в нових економічних умовах знання є єдиним за значенням ресурсом, випереджаючи за значущістю такі фактори виробництва, як праця, капітал і земля. Однією з головних ознак нового суспільства, на думку П.Дракера, є те, що знання зі сфери людського буття, існування індивідуума і суспільства в цілому перейшли в сферу дії [2].

Елвін Тоффлер називає знання наймогутнішою силою, це пояснює війну, що розпалюється по всьому світі за контроль над інформацією і засобами комунікації [3]. Брайан Куїн вважає, що економічна і продуктивна сила сучасних корпорацій укладена в основному в інтелектуальну сферу [4]. Як відзначається в [16], відмінності знання й інформації полягають у наступному. Інформація – це потік повідомлень (відомості, що містяться в розповідному реченні, про які можна сказати, правдиві вони чи помилкові). Знання – це результат, отриманий пізнанням.

Хоча знання створюється з потоку інформації, воно залежить від думок, переконань, досвіду власника. Нематеріальні активи, основані на знаннях, це: технологічні ноу-хау, дизайн продукції, маркетингові дослідження, розуміння клієнта, здатність персоналу до продуктивної праці й інновацій.

1. Інформаційна економіка – економіка ринкових відносин

Незалежно від застосовуваної періодизації до соціально-економічного розвитку суспільства, формаційний або цивілізаційний підходи, сучасні економісти розглядають економіку всіх періодів як ринкову за своєю суттю.

Відповідно до сучасної економічної теорії, на питання «Що таке ринкова економіка?» дається відповідь з 6 пунктів: суверенітет споживача, «вільне» підприємство, вільний ринок, конкуренція, «невидима рука» і державне невтручання [17].

Розглянемо, яким чином ознаки ринкової економіки застосовні до економіки інформаційної.

Суверенітет споживача. Економіка «чистого обміну» - абстрактне поняття, використовуване тільки в математичних моделях мікроекономіки. Насправді частіше використовується концепція «суверенітету споживача», основана на 4-х принципах:

1) споживач переслідує, насамперед, власні інтереси, а економіка для нього повинна бути максимально корисною; 2) саме споживачі визначають (задають) як якість товарів, так і їхню кількість; 3) споживачі задають також ціни, тут діє закон попиту; 4) споживачем часто рухає прагматизм, йому неможливо пояснити, чому загальне щастя краще від особистого за винятком того випадку, коли він побачить у цьому загальному і своє особисте. В умовах нової економіки усе більшу роль для концепції суверенітету споживача відіграє інформованість про товар, ця проблема розглядається в широко розповсюдженій, особливо серед європейських економістів, теорії асиметричної інформації, що охоплює також проблеми інформованості фірм і поводження їх на ринку.

«Вільне» підприємство. З погляду економічної теорії фірма виступає як координатор виробництва, вона вирішує завдання оптимального використання виробничих ресурсів і технологій, безпосередньо визначає ціни. «Вільне» підприємство також впроваджує інновації, оцінюючи і реалізуючи їхню ефективність.

У цьому розумінні фірма і ринок стають взаємозамінні з погляду виконуваних функцій, але насправді вони є взаємодоповнюючими механізмами для координації економічної діяльності. В інформаційній економіці підприємство змінює свою структуру, технології, використовувані ресурси. Підприємство нового типу має, за визначенням Д.Тапскотта, молекулярну структуру [12, с.65]. На новому підприємстві працівник розумової праці діє як самостійна виробнича одиниця, з'явилося поняття підрозділу, що складається з однієї людини. В інформаційній економіці з'являються також віртуальні корпорації. Щоб перемогти в конкурентній боротьбі, необхідно вступати в безліч постійно мінливих союзів. Усуваються посередники, торговці прямо взаємодіють з виготовлювачами, скасовуються склади. Вартісні ланцюжки перетворюються у вартісні мережі. Саме виробництво переходить від масового характеру до індивідуальних замовлень, виконуваних у великій кількості на тих же виробничих потужностях, при цьому споживачі самі включаться у виробничий процес.

Так, автомобілебудівні фірми широко практикують випуск автомобілів на індивідуальні замовлення, наприклад, фірма «Крайслер» уже зараз у змозі випускати автомобілі на індивідуальні замовлення за 16 днів.

В інформаційній економіці спостерігаються дві тенденції: поява «одноосібного» приватного підприємництва і створення малих галузей, де працівники розумової праці зайняті на контрактній основі. Оскільки найважливішим ресурсом стає інтелектуальний капітал, засоби виробництва в заводських цехах переходять у голови новаторів, тих, хто створює нові цінності.

У нових умовах підприємство виступає як творець знання. При цьому воно повинно мати структуру, що максимально сприяє створенню, накопичуванню і використанню нових знань. Найбільш придатна назва для такої структури – гіпертекст.

Побудована за таким принципом організація включає взаємозалежні рівні, що виконують функції бізнес-системи, проектної команди і бази знань. Бізнес-система виконує традиційні функції, проектна команда генерує нове знання (розробляє нові проекти), база знань інтерпретує розробки двох інших рівнів, визначає їхнє місце в предметній галузі або глобальному знанні. Рівні ці не матеріальні, вони знаходять своє вираження в корпоративному баченні, організаційній культурі і технологіях. Корпоративне бачення визначає поле діяльності підприємства, організаційна культура визначає напрям думок і дій кожного його працівника [16].

Вільний ринок. Вільний ринок краще від інших способів обміну може забезпечити ріст добробуту суспільства. Один з головних результатів ринкових перетворень в інформаційному суспільстві – зникнення надвиробництва товарів. До 75% товарів у розвинених країнах не знаходять свого покупця, реалізуються в країнах «третього світу» або знищуються. При індивідуально-масовому виробництві будуть випускатися тільки товари на замовлення.

Вільна конкуренція. Вона є однією з головних характеристик ринкової економіки. У новій економіці переваги над конкурентами має той, хто володіє більшою інформацією.

«Невидима рука». Ринок дає можливість координувати економічну діяльність без наявності будь-якої центральної організації, даний принцип ринкової економіки був сформульований ще Адамом Смітом. Розвиток комп'ютерних мереж, що є базою для роцеси глобалізації, для яких Інтернет став одним з елементів ринкової інфраструктури, тільки підтверджують даний принцип.

Державне невтручання. Даний принцип також зазнає зміни. З одного боку, державі практично неможливо відслідковувати електронну комерцію і впливати на ринок, що функціонує в комп'ютерних мережах. З іншого боку, інформаційні технології і мережі надають нові можливості для перерозподілу матеріальних благ. Так, у США в 2000 р. управління соціального забезпечення розподілило 450 млрд доларів на 44,3 млн тих, що бідують.

2. Основні ринки інформаційної економіки

Ринок праці. В інформаційній економіці підлягає зміні визначення праці. В останні десять років кількість робітників, зайнятих у промисловому виробництві, скорочується такими ж темпами, як на початку двадцятого століття скорочувався відсоток зайнятих у сільському господарстві (у США). Раніше праця була товаром, працівники були замінні, тепер праця перестає бути товаром. Головними для підприємств стають знання і творчі здібності працівників. Підприємству необхідно постійно удосконалювати навички працівників розумової праці, створювати умови для творчості і новаторства.

На ринку праці з'являються працівники, територіально не зв'язані з підприємством і навіть мешкають в інших країнах. Це – програмісти, брокери, дилери і навіть менеджери, що взаємодіють з роботодавцем і колегами через Інтернет і працюють у віртуальному середовищі над загальним проектом. Фірма Майкрософт вже організувала цілодобову роботу, розмістивши свої філії в Індії, Великобританії і США і використовуючи комп'ютерну мережу як своєрідний конвеєр для «бригад» програмістів і аналітиків.

Нове суспільство – це суспільство розумової праці, створення додаткової вартості обумовлено інтелектом, у тому числі мережним. Майже 60% американців уже зайняті розумовою працею, а серед нових робочих місць вісім десятих створюються в інформаційно містких галузях економіки, при цьому в сфері інформаційних технологій США зайняті 13 млн чоловік, з них 2,3 млн прямо зв'язані з Інтернет.

У Європі 15% видавничих і інформаційних послуг є електронними.

Інформаційні технології створюють нові робочі місця, теорія і практика показують, що в довгостроковій перспективі нові технології створюють стільки ж робочих місць, скільки й руйнують.

Ринок капіталу стає ринком інтелектуальної власності, ринкова вартість таких фірм як Майкрософт зараз більша, ніж General Motors і IBM, тобто капітал усе більше залежить від знань. Відбуваються і структурні зрушення в економіці як такій. Злиття трьох галузей: обчислювальної техніки, що включає виробництво комп'ютерів і програмного забезпечення, а також їхнє обслуговування; зв'язку, до якого належать телефонізація, кабельне телебачення, супутниковий зв'язок, радіо; інформаційного наповнення, що охоплює індустрію розваг, видавничу справу й інформаційні послуги, – породжує нову галузь економіки – інформаційну індустрію.

Вона вже дає близько 10% ВНП США. До кінця двадцятого століття її оборот досяг трильйона доларів, з яких 44% принесла обчислювальна техніка, 28% - зв'язок і 28% - інформаційне наповнення. Світова комп'ютерна індустрія в 2002 році виробила мільярдний числом комп'ютер, а наступний мільярд буде видано у найближчі 6 років.

Кожні вісім місяців подвоюється обчислювальна потужність комп'ютерів. У мережі Інтернет у даний час задіяні близько 60 млн комп'ютерів. Очікується, що до 2005р. оборот галузі, зв'язаної з опрацюванням інформації, перевищить 1,47 трильйона доларів, з них 1 трлн, або 58% інформаційної індустрії, буде припадати на інформаційні технології (у 2000 р. це склало 42% прибутку галузі, або 327 мільярдів доларів) [18].

Ринок ресурсів також зазнає змін, до природних ресурсів додаються інформаційні, інформація грає усе більшу роль у технологічних інноваційних процесах. До інформаційних ресурсів належать насамперед знання, які можна розділити на статичні і динамічні. Статичні знання – це опис предметної галузі на природній або штучній мові. Природною мовою знання представлені в друкованих виданнях і базах даних, штучною – у базах знань і експертних системах. Динамічні знання мають вид програм і алгоритмів.

Як ресурси знання мають наступні властивості: невичерпність (за ступенем розвитку суспільства і ростом споживання знань їхні запаси не убувають, а зростають); несамостійність (знання стають ресурсом тільки в поєднанні з людським і виробничим капіталом); самовідтворення: знання народжують знання.

З'явився новий вид ресурсу – віртуальні ресурси, віртуальні об'єкти приходять на зміну фізичним, вони змінюють саму природу економічної діяльності. До даних ресурсів належить насамперед віртуальна реальність. Так, при розробці автомобілів і літаків, таких як «Боїнг-777», «Крайслер», «Форд-Мустанг», не використовувалися фізичні моделі і креслення, а застосовувалася рівнобіжна робота над проектом усіх конструкторів з використанням автоматизованих робочих місць і інтерактивних систем-мультимедіа (велася робота з тривимірним зображенням на екрані комп'ютера).

Фінансові ринки більше від інших використовують інформаційні технології, насамперед це – електронні гроші. Фінансові транзакції між банками вже давно здійснюються в електронній формі, для цього використовується Міжнародна міжбанківська система передачі інформації і здійснення платежів (СВІФТ). Також в електронних платежах задіяна система конвертування електронних грошей з однієї валюти в іншу. При використанні цих систем головною залишається проблема безпеки.

Система SET (Secure Electronic Transactions) розроблена міжнародними об'єднаннями банків Visa і Master Card для захисту фінансових операцій в Інтернет. Для захисту будь-яких переданих даних, в основному, платежів за допомогою електронних карт, використовується система кодування SSL. Ця система кодує цифровий підпис, і підробити цей підпис практично неможливо.

У комп'ютерній мережі Інтернет існує ринок цінних паперів, в основному, це - ринок акцій приватизованих підприємств. Ринок кредитів і ринок страхування поки використовують Інтернет для розміщення своєї реклами.

Ринок освіти змінюється не тільки кількісно, охоплюючи нові форми навчання, але й якісно, надаючи різні нові види освітніх послуг. Насамперед даний ринок міняється в зв'язку із введенням дистанційного навчання, нове інформаційне середовище здатне змінити саму систему освіти і створити інфраструктуру праці і навчання для нової економіки.

У старій економіці фірмі треба було бути великою, щоб досягти успіху. Сьогодні велика фірма менш мобільна на ринку, головне завдання організації – постійні нововведення, рухливість, навчання на рівні організації. Організація, виступаючи як творець нового знання, що матеріалізується в інноваціях, має потребу в постійному підвищенні кваліфікації своїх кадрів, незалежно від того, які посади займають працівники.

На освітньому ринку інформаційної економіки реалізуються шість принципів з навчання нового типу: 1) стирання граней між навчанням і роботою; 2) вік живи – вік учися; 3) учитися – не означає ходити в державну школу або інститут; 4) навчальні заклади не повинні відставати від життя; 5) «колективна свідомість» є основою при побудові організації, що навчається; 6) нове інформаційне середовище здатне змінити систему освіти і створити інфраструктуру праці та навчання для інформаційного суспільства.

Міняються функції не тільки учнів, які у нових умовах можуть бути роз'єднані і територіально, і за віком, докорінно міняються вимоги до вчителя. Викладач з кіберпростору - це не тільки знавець предмета, але й активний, професійний користувач Інтернет. Залишаючись педагогом і психологом, він одночасно є також видавцем комп'ютерних навчальних посібників, що адаптуються в процесі використання до рівня підготовки й індивідуальних особливостей учня. Для розробки таких посібників і ефективного їх використання викладач повинен бути фахівцем з розробки та експертом систем мультимедіа.

Електронний ринок – основна форма існування ринків товарів і послуг в інформаційній економіці. Ця нова форма ринку не має територіальних обмежень, і насамперед слід відзначити його глобальний характер. Електронний ринок дозволяє уникнути посередників і взаємодіяти безпосередньо виробнику зі споживачем, а також створювати в рамках одного підприємства безліч мобільних підрозділів, існування яких у часі обумовлено замовленням, що надійшло. Електронний ринок включає і ринок робочої сили, використовуючи електронну біржу праці.

Електронний ринок за своєю формою віртуальний, він існує в комп'ютерній мережі.

Віртуальний ринок – це будь-яка ділянка кіберпростору, де робляться покупки й укладаються угоди. Його складовими є віртуальний оптовий ринок і віртуальний ринок роздрібної торгівлі. Віртуальний оптовий ринок являє собою електронний аукціон з використанням інтерактивних автоматизованих робочих місць. Товари, наприклад, зерно, велика рогата худоба та ін., не виносяться фізично на ринок.

Віртуальний оптовий ринок – це віртуальний універмаг і віртуальний магазин. З появою віртуальних ринків з'явилася необхідність говорити про особливості віртуальної пропозиції і віртуального збуту.

3. Очікувані негативні наслідки

У зв'язку з розвитком інформаційної економіки починається і нова ера в політекономії, постають питання про владу, право на недоторканність інформації приватного характеру, доступність, рівноправність, охорону праці, якість життя і про майбутнє всього демократичного процесу. Соціальна діалектика вимагає ефективного розподілу економічної і політичної влади, що вступає в протиріччя зі старими структурами, що забезпечують їхню централізацію.

При капіталізмі, реалізованому в індустріальному суспільстві, у випадку страйку хазяїн міг закрити завод і усунути робітників від засобів виробництва. Але у випадку з працівниками розумової праці відділення їх від нових засобів виробництва – інновацій, – неможливе. Такий працівник може піти сам і відкрити власну справу. Для здійснення виробничих функцій йому потрібні власна голова, телефонний зв'язок (досить мобільного зв'язку) і комп'ютер з модемом. Працівнику розумової праці для продуктивної роботи необхідні зацікавленість і довірчі відносини в колективі. Працівники розумової праці, як нова суспільна сила, вступають у протиріччя з традиційними структурами власності і влади, основаними на надбанні промислової ери, зокрема капіталі.

В інформаційній економіці, основаній на ринкових відносинах, відбудеться ще більше розшарування суспільства між тими, хто здатний і володіє новими технологіями, і тими, хто не може користуватися їхніми перевагами і різко погіршує якість свого життя.

4. Висновки

1. Тенденції світового соціально-економічного розвитку свідчать про формування економіки нового типу, основаної на широкому використанні знань і залежності від інноваційних процесів. Ці тенденції спостерігаються в країнах з різним рівнем життя і різним обсягом ВВП.

2. Інформаційна економіка, будучи за своєю суттю ринковою, зберігає дію основних принципів ринкової економіки, вносячи в них певну специфіку.

3. В інформаційній економіці зберігаються традиційні ринки, однак вони зазнають істотних змін: ринок праці вимагає більшої кількості розумових працівників, ринок капіталу усе менш матеріальний, він стає ринком інтелектуальної власності, на ринку ресурсів усе більше місця займає інформація, стаючи практично одним з основних ресурсів. З'являється новий вид ринку – електронний.

4. Особливу роль починає грати освіта, знання визначає виробничий процес і ринок освітніх послуг змінюється якісно і кількісно.

5. Ринки інформаційної економіки є глобальними, тому що використовують комп'ютерну мережу як базову ринкову інфраструктуру.

6. Поряд з позитивними тенденціями, що спостерігаються в зв'язку зі становленням інформаційної економіки, можливі також негативні наслідки .

Перспективними напрямками розвитку даного дослідження є: вивчення особливостей інформаційної економіки в Україні; визначення ролі знань як національного ресурсу; аналіз становлення інформаційної індустрії як найбільш перспективної галузі для економічного зростання нашої держави.

Література:

1.Bell D. The Coming of a Post-Industrial Society. –New York, 1973. – 368 p.

2. Drucker P.F. Post-Capitalist Society. Harper Business, New York, 1993. - 232pp.

3. Toffler A. Powershift: Knowledge, Wealth and Violence at the Edge of the 21st Century. New York, Bantam Books, 1990. - 512 p.

4. Quinn J.B. Intelligent Enterprise: A Knowledge and Service Based Paradigm for Industry. New York: The Free Press, 1992. – 640 p.

5. Чухно А. Постиндустриальная экономика: Теория, практика и их значение для Украины.// Экономика Украины. – 2001. - № 12.- С. 49-54.

6. Мочерный С. К вопросу о постиндустриальном обществе. // Экономика Украины. – 2002.- № 9. – 2002

7. Голиков В. Информатизация как фактор постиндустриального развития. // Економiка i прогнозування. – 2003. - № 1. – С. 9-22.

8. Чубукова О. Iнформацiйна економiка. // Актуальнi проблеми економiки. – 2001. № 11-12. – С.14-16.

9. Мелюхин И. Информационное общество: истоки, проблемы, тенденции развития. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1999. – 208 с.

10. Иноземцев В. Современное постиндустриальное общество: природа, противоречия, перспективы. – М.: Логос, 2000. – 302 с.

11. Курицкий А. Интернет: инфраструктура информационного общества. – СПБ: Судостроение, 1999. – 229 с.

12. Д. Тапскотт. Электронно-цифровое общество. Пер. с англ. – К. «INT- пресс». Издательство – М.: «Рефл-бук», 1999. – 432 с.

13. Б. Гейтс. Бизнес со скоростью мысли. – М.: Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2001. – 480 с.

14. Walisser B. L’intelligence De L’economie. Paris: Jdile Jacob, 1994. – 282 p.

15. Foray D. L’economie de la connaissance. Paris: La Decouverte, 2000. – 124 p.

16. Нонака И., Такеучи Х. Компания – создатель знания. Зарождение и развитие инноваций в японских фирмах./Пер. с англ. – М.: ЗАО «Олипм-Бизнес», 2003. – 384 с.

17. Arena R., Longhi C. Markets and Organization. – Paris, Springer, 1998. – 696 p.

18. The world in figures: Industries. The World in 2003 ( The Economist), p. 102.