Проблеми розвитку банківської системи в умовах нової економіки

Євтух Олександр

Наукова економічна думка останніх років підійшла до розуміння того, що інформація є одним з найважливіших економічних ресурсів і кінцевим продуктом економіки. Безсумнівно, даний факт є поворотним не тільки в справі стратегії розвитку окремих галузей господарювання – сьогодні мова йде про зміну економічного мислення і нових проблемах науки і освіти.

В статті розглядається нова економіка, місце і роль в ній сучасної банківської системи та її інформаційна парадигма. Визначено проблеми банківських систем розвинутих країн і країн з перехідними економіками в умовах глобального росту інформаційного обміну.

Аналіз розвитку економік цивілізованих країн світу в останнє десятиріччя свідчить про суттєві зміни в їх структурі. Так, по деяким даним, більша половина валового внутрішнього продукту розвинутих країн приходиться на продукцію інформаційних галузей. Вже до початку 1995р. в економіці США три чверті доданої вартості створюваної в промисловості, складав інформаційний фактор [1]. З 1985 по 1996 рік приріст частки інформаційних секторів економіки в розвинутих країнах збільшився з 45% до 51%, у тому числі у Франції і Швеції - до 51%, у Великобританії – до 52%, Японії – до 53%, у Німеччині – до 59%. У 1999 році європейські компанії спрямували 200 млрд доларів на розвиток інформаційних технологій, а у 2000 році цей показник збільшився вже майже на третину. [2]

На думку вчених, у передових країнах спостерігається процес розвитку істотного по масштабах сегмента - іноваційно-інформаційної чи нової (інформаційної ) економіки [3, 6]. Про те, що в розвинутих країнах порівняно швидко збільшується неречовий, у тому числі інформаційний сектор економіки, можна судити по тому факту, що весь ВВП США, вимірюваний по вазі в тоннах, наприкінці ХХ століття практично не змінився в порівнянні з початком сторіччя. Однак, за попередніми даними, загальний обсяг кінцевих товарів і послуг зріс приблизно в 20 разів [3].

Аналіз господарської діяльності говорить перш за все про суттєві зміни у банківських системах цивілізованих країн світу. Широкий розвиток комп'ютерної техніки, засобів зв'язку, телекомунікаційних мереж, ЕОМ за останні десять років дозволило зробити революційний прорив у грошовому обігу. У багатьох країнах паперові гроші і чеки все більше стали замінятися на інформаційні носії в електронному виді.

Практика роботи комерційних банків свідчить про те, що сучасні інформаційні технології охоплюють всі аспекти банківської справи, а саме: клірингові операції і маркетинг, управління касовими ресурсами, управління внутрішньою діяльністю банку, кредитні операції, включаючи аналіз заявок клієнтів і їх кредитоспроможність, систему електронних платежів, використання банківських автоматів і різних платіжних карток, фондовий ринок і операції з цінними паперами, аналіз інвестицій і фінансових ринків і т.д.

Останнім часом банківські системи розвинутих країн починають переходити від власних інформаційних систем (інтранет, екстранет) до Інтернету. Можливість для приватних і корпоративних клієнтів одержувати інформацію з мінімальними витратами в режимі реального часу і здійснювати по каналах Інтернет операції по розміщенню своїх грошей на рахунках у банках, по продажу і купівлі валюти і цінних паперів, одержанню кредитів та ін. визначило революцію електронної комерції в банківській системі.

Так відповідно до оцінки Конференції ООН по торгівлі і розвитку (ЮНКТАД) 40-50% клієнтів шведських і фінських банків вже оперують у режимі онлайн через Інтернет.

Число останніх у США росте на 60% у рік і очікується, що до 2003 р. 15 млн. американців будуть користуватися рахунками в режимі реального часу. [13]

Найбільш активними є домашні господарства, що купують і продають акції.

Одночасно спостерігається значний ріст числа клієнтів банків, що використовують Інтернет як для звичайних переказів, так і для одержання іпотечного кредиту.

Як відомо, традиційною сферою діяльності комерційних банків є стимулювання вільних грошових ресурсів, кредитування фізичних і юридичних осіб, організація національних і міжнародних платіжних систем. Для виконання цих операцій банки розвивають відповідну мережу своїх відділень. З розвитком Інтернету виникає визначена альтернатива в зв'язку зі спробами запропонувати нові системи онлайн по переказу і акумулюванню грошей. Онлайн-банки, що з'явилися, пропонують свої послуги за дуже низьку плату за рахунок відсутності витрат на утримання відділень і відповідного персоналу (витрати однієї банківської трансакції обходяться відділенню банку в 1,27 дол. США, для банкомата вони складають 27 центів, а для Інтернет – всього 1 цент). [13].

В такому випадку ми можемо припустити, що нова економіка буде вести до зменшення в банківській системі кількості відділень і філій комерційних банків. З іншої сторони необхідно відзначити, що онлайн-банки сьогодні не можуть вирішити всі завдання банківської системи, тому, на наш погляд, процес скорочення місцевих банків, філій та відділень системних банків буде проходити помірно.

Як показує практика, розвиток електронних технологій створює деякі проблеми для органів банківського нагляду. Вплив електронних грошей на ефективність політики, яка здійснюється центральними банками, сьогодні є однією з найактуальніших проблем в дослідженнях вчених і практиків – фахівців з банківської справи.

Окремі з них, а саме професор відділення економіки Гарвардського університету Б. Фрідман, професор Каліфорнійського університету Б. Коен, заступник керуючого Банком Англії М. Кінг, член правління Європейського Центрального банку О. Ісинг вважають, що електронні гроші, а особливо розповсюдження і вплив приватних електронних грошей (прототипи яких вже з’явилися в деяких країнах світу, прикладом чого є електронні платіжні засоби, що випускаються поза банківськими установами: телефонними, транспортними і іншими подібними фірмами) в умовах глобалізації економіки значно змінять функції Центральних банків.

На думку Б. Фрідмана і Б. Коена в умовах інформаційної епохи емітенти грошей вийдуть з центробанківського контролю, і цифрова готівка буде обертатися в кіберпросторі, ніяк не відображаючись в балансах комерційних банків і не вимагаючи проведення підсумкових розрахунків через центральні банки. Поступово досягнувши зрілості, приватні електронні гроші завоюють весь економічний простір [14] На думку Б. Коена, загроза могутності центральним банкам з боку кібергрошей буде реальна, однак він вважає, що відсутність контролю з боку центральних банків над готівковим обігом в країнах в інформаційну епоху буде прогресуючим моментом. Тут він посилається на висновки Нобелевського лауреата Ф. Хайєка, який ще в 1976 році з метою боротьби з інфляцією висловив ідею денаціоналізації валют та скасування монополій центральних банків на створення грошей. Ф. Хайєка бачив економіку майбутнього як світ необмеженої конкуренції різних видів грошей. [15]

Ряд інших вчених сьогодні мають протилежну точку зору відносно результатів впливу електронних грошей на роль і місце центральних банків в економіці країни.

Так, на думку професора Лондонської школи економіки “в інформаційну епоху багато фінансових інститутів можуть зникнути або кардинально змінити свою роль, але традиційні гроші і центральні банки відносяться до тих, які з найбільшою вірогідністю виживуть в наступному тисячолітті.” [16]

Не погоджуться з позиціями Б. Фрідмана – М. Кінга відносно майбутнього центробанків також такі вчені і фахівці, як професор Принстонського університету М. Вудфорт, заступник керуючого Банка Канада Ч. Фрідман та інші. Вони вважають, що виводи про зникнення національних регуляторів грошового обігу є необґрунтованими, і, на їх думку, центральні банки зможуть знайти своє місце в нових економічних умовах.

Ми вважаємо, що роль і місце центральних і комерційних банків в умовах широкого розповсюдження електронних грошей і глобалізації економіки повинні бути науково обґрунтовані.

Сьогодні деякі економісти-теоретики, говорячи про процеси, що відбуваються, підкреслюють, що дані зміни – не лише в роботі банківської системи, але й в усій господарській діяльності суспільства – ведуть до істотного переосмислювання багатьох економічних понять [1, 4, 5], які, як правило, грунтуються на інформаційній парадигмі економіки.

Так, на думку російського вченого Р.Цвельова «головною рушійною силою інформаційної економіки* стало не виробництво і споживання матеріальних благ, а створення і споживання інформаційних цінностей» [1]. Ряд відомих українських науковців, серед яких А.Гальчинський, В.Геєць, В.Семіноженко та інші, підкреслюють, що в сучасних умовах можна говорити про перетворення інформації в субстанціональну основу існуючої економічної реальності. [2, с.272]

Крім того, окремі економісти стверджують, що самі матеріальні блага необхідно розглядати в аспекті їхньої інформаційної сутності, тобто економічна значимість володіння речовими факторами майже цілком визначається цінністю укладеної в них інформації [1, 4, 5].

На наш погляд, у практиці маркетологів уже давно існує думка, що покупець в кінцевому результаті купує не річ, а деяку інформацію, що задовольняє його потреби.

У цьому випадку необхідно відзначити, що інформаційна економіка в такому розумінні існує із самого її зародження. З метою підтвердження даної тези пропонуємо подивитися на природу ринкової економіки більш широко та постараємося вийти за традиційні рамки досліджень.

Беручи до уваги дослідження відомого вченого В.Вернадського необхідно відзначити, що процеси розвитку природи і суспільства тісно взаємозалежні (людина знаходиться в тісному зв'язку з біосферою) [7]. Як наслідок, ми спостерігаємо визначений взаємозв'язок соціальних і природних технологій. Так аналіз розвитку світової цивілізації свідчить про постійне прагнення людини несвідомо чи свідомо перетворювати навколишній світ по образу і подобі природи (створення водопроводу, авіації, джерел енергії і т.д.). При цьому треба відзначити, що це стосується не тільки матеріального світу (створення технічних пристосувань). Сьогодні, що дуже важливо, ми можемо говорити про соціальні технології – технологіях спілкування людей. Однієї з таких технологій в ринковій економіці є технологія товарно-грошового обміну. Тут необхідно відзначити загальновідому тезу класиків економічної теорії про те, що вільні товарно-грошові відносини складають основу ринку [8, 9]. У той час ми спостерігаємо, що й в основі існування природи і її складових (рослин, тваринного світу, людини) також лежать обмінні процеси.

У даному випадку ми не можемо заперечувати того, що людина, створюючи ринкову економіку, деякою мірою копіює природу. Якою мірою це було свідомо, а якою несвідомо важко сказати. Про свідоме відношення до формування ринку на основі визначених природних закономірностей свідчать праці відомих учених фізіократів вісімнадцятого сторіччя Ф.Кене, А.Тюрго та ін. [9, 10].

Франсуа Кене писав, що людське суспільство - частина світобудови - підлегле законам природи. І не тільки в природі, але й у суспільстві, обмін здійснюється по принципах еквівалентності [9].

Сьогодні на підставі досягнень науки (відкриття И.Менделем законів генетики наприкінці ХІХ століття, наступні відкриття Дж.Уотсона і Ф.Крика в ХХ столітті і т.д. ) ми можемо констатувати, що зародження і розвиток рослин, тварин і людини як біосистеми не тільки не можуть проходити без обмінних процесів, але вони не можуть проходити і без інформаційних процесів, тому що обмінні процеси, як відомо, ґрунтуються на інформації. Відкриття останніх років свідчать, що розвиток усієї природи відбувається по інформаційній моделі [11].

Виходячи з цього, деякі вчені обґрунтовують висновок про те, що інформація в широкому розумінні є основою розвитку не лише суспільства, але й усієї природи.

На думку професора И.Юзвішина, «інформація» – це всі існуючі джерела першопричин, явищ і процесів у мікро і макроструктурах Всесвіту» [5]. Безсумнівно, дане допущення вимагає більш всебічного обґрунтування. Однак, щодо товарно-грошових відносин у ринковій економіці ми можемо стверджувати, що вони базуються на інформаційному обміні й інформація забезпечує ефективну роботу всього ринкового механізму господарювання. У ринку, як і в природі, інформація грає регулюючу і стабілізуючу роль, що забезпечує відповіді на основні питання: Кому? Скільки? Чого? Коли? і Де?

Ми бачимо, що інформація на ринку, переміщаючись в часі і просторі на різних носіях, перетворює їх. Спостерігаючи дані перетворення, ми можемо говорити про процеси матеріалізації і дематеріалізації в економіці.

Приміром, процес створення товару на ринку починається з одержання інформації виробником, що виходить від потенційного покупця (вивчення потреб чи їх формування у споживача). Далі дана інформація удосконалюється виробником і за допомогою визначених технологій перетворюється в товар, що має матеріальну форму.

Купивши товар, споживач за рахунок деяких його властивостей на рівні свідомості задовольняє свої бажання в результаті інформаційного обміну.

Людина інтуїтивно чи свідомо, створюючи обмін у господарській діяльності, насамперед керується інформацією і з метою удосконалення товарного обміну створює визначені інформаційні технології й інструменти.

На наш погляд, одним з таких інструментів є гроші, що значно удосконалили обмінні процеси. Гроші, як відомо, являючись загальним еквівалентом і високоліквідним товаром, у ході свого обігу несуть певну інформацію. Ми вважаємо, що із самого свого зародження гроші виконують роль “безмовних інформаторів”.

Вони несуть інформацію про свою вартість, про вартість товарів і послуг, про стан ринків.

Генезис грошей свідчить про те, що вони є соціально - економічним інструментом інформаційного обміну.

Як відомо, перші гроші являли собою товар у формі благородних металів, вартість яких визначалася їх натуральною формою. Згодом на зміну металевих грошей приходять паперові, що являють собою детерміновані знаки вартості. Факт появи паперових грошей яскраво засвідчив про те, що гроші - це насамперед інформаційний інструмент. Перехід до широкого застосування паперових грошей у суспільстві пов'язаний з появою банківської системи. Вона працює винятково з таким інструментом, як гроші, і тому ми можемо сміливо сказати, що банківська система – це насамперед інформаційна система економіки будь-якої держави, а в умовах об'єднання ринків банківська система є інформаційною системою глобальної економіки. Більш того, сучасна банківська система має величезну інформацію не тільки про стан грошових потоків у країні, але і про суб'єктів ринку. Сутність її роботи свідчить про те, що вона побудована насамперед на роботі з інформацією.

Розглянемо більш докладно банківську систему як інформаційну систему.

Історики свідчать, що з самого зародження банків їх робота базувалась на довірі, що забезпечувалося інформаційним обміном між банком і його клієнтом. Як відомо, перші банки в Древній Греції і Римі часто створювалися на основі релігійних громад і церков, де зберігачами грошей були храми [12]. При цьому основою банку був не храм, як місце надійного збереження грошей, а довіра між громадою і її членами (між депозитно-кредитною організацією і її клієнтами ). За рахунок взаємної довіри забезпечувалося залучення ресурсів у фінансові установи і кредитування клієнтів. Довіра, у свою чергу, ґрунтувалося на взаємообміні інформацією. З розвитком банківської справи, і насамперед кредитування, банки накопичували знання не тільки про своїх клієнтів, але і про ринки, на яких клієнти працювали. Згодом в економіці виникла ситуація, коли банки починали володіти більшою кількістю інформації про ринки, ніж клієнти (у світовій практиці банківської справи даний факт називається «принципом невідповідності системами в ринковій економіці і для них інформація є основним економічним ресурсом.

У процесі свого розвитку сформована банківська система постійно удосконалює гроші як інструмент інформації про ринок і своїх клієнтів, про всі товарообмінні операції. На початку ХХ століття банківські системи розвинутих країн прийшли до широкого застосування чеків, що вільно обмінювалися на валюту по пред'явленню їх будь-яким клієнтом. У 80-х роках ХХ століття широке застосування чеків дозволило в деяких державах на 95% позбутися від використання готівки, тобто широко використовувалася інформація від інших паперових носіїв. Поява і широке розповсюдження електронних грошей в соціально-економічному житті суспільства є закономірним етапом процесу його розвитку.

Використання електронних грошей є могутнім важелем у підвищенні ефективності роботи не тільки банківської системи, але і всієї ринкової економіки. У випадку використання їх відбувається істотне скорочення витрат в ході обернення капіталу, крім того вважається, що активне застосування цифрових грошей приведе до виникнення широкого спектра нових фінансових інструментів і до зміни місця і ролі таких традиційних інструментів, як акції і облігації [5, 13]. Наскільки дані прогнози виправдаються, покаже час, але сьогодні зрозуміло, що нові технології дозволяють переборювати традиційні обмеження часу і «стискати» простір, забезпечувати доступ до безмежного обсягу інформації. Виходячи з того, що ринкова економіка побудована на загальних законах інформаційного обміну, суспільство змушене ними керуватися. Однак проблема полягає в тому, що ці закони на даний момент не вивчені, внаслідок чого виникає необхідність у їх дослідженні.

Сучасна ж банківська система (центральний банк і комерційні банки) дає можливість аналізувати процеси обміну в суспільстві і пізнавати деякі закономірності економічного розвитку через дослідження процесу грошового обігу.

Тому вважаємо, що роль центральних банків у соціально-економічному житті людства повинна зростати, але, зрозуміло, в нових умовах вона буде переглядатися.

Широке застосування інформаційних технологій і, насамперед, Інтернету, веде до об'єднання ринків, глобалізації економіки і розширенню впливу об'єднаних сучасних банківських систем. Як відомо, вільний рух фінансових потоків між країнами через національні банківські системи являється першим кроком до загальної глобалізації економіки і до світової капіталізації суспільства.

Звичайно, в умовах глобалізації економіки все більше виникає необхідність підвищення ролі центральних банків інтегрованих національних господарств.

Світовий, Європейський центральний, а в перспективі Азіатський центральний банки з часом будуть найважливішими інформаційно-аналітичними інститутами управління соціально-економічними процесами на континентах та по всій земній кулі.

У зв‘язку з цим суспільство стоїть перед найважливішою проблемою тисячоліття – створення фундаментальної науки про інформацію, про закони її виникнення і обертання, про принципи роботи з нею, яка лягла б в основу діяльності керівних органів світового економічного розвитку, якими все більше стають центральні банки.

Дана проблема є глобальною і її вирішення неможливе без глибоких теоретичних розробок в різних галузях науки: фізиці, генетиці, кібернетиці, психології, соціології, економіці та ін.

Безсумнівно, першим завданням країн з постсоціалістичною економікою, що прагнуть до об'єднання, є приведення рівня своїх банківських систем до сучасних вимог світової економіки, тому що інформаційний обмін між різними суб'єктами можливий тільки при визначеній їхній стандартизації. Ми вважаємо, що удосконалення національних банківських систем країн з перехідними економіками на перших порах повинне відбуватися за наступними напрямками:

- зміцнення надійності банківської системи, що виключає можливість виникнення системних банківських криз;

- підвищення якості здійснення банківським сектором функцій по акумулюванню заощаджень населення і підприємств і їхньої трансформації в кредити й інвестиції ( відновлення і зміцнення довіри до банківської системи з боку інвесторів і вкладників, у першу чергу населення );

- запобігання використання банківської системи для цілей несумлінної комерційної діяльності;

- вдосконалення банківського менеджменту, зниження вартості послуг в умовах широкої конкуренції фінансово-кредитних установ.

Як відомо, надійність банківської системи досягається регулюванням розмірів статутного фонду і регулятивного капіталу, управлінням ризиками, недопущенням проникнення тіньового капіталу. Банківська система повинна користуватися довірою населення як у своїй країні, так і за кордоном, забезпечувати постійне надходження фінансових ресурсів і їх ефективне розміщення.

У цьому випадку необхідно:

· Продовжувати роботу з впровадження основних принципів ефективного банківського нагляду і застосуванню базових принципів Базельського комітету (наглядова оцінка і ринкова дисципліна).

· Вжити заходи по підвищенню інформаційної прозорості банківської сфери як обов'язкової складової її лібералізації.

· Домагатися поступового зниження процентної ставки по кредитах. Поступово знижувати норматив резервування під кредитні ризики, що значно вище загальноприйнятих стандартів і призводить до звуження кредитного ринку.

· Внести в чинне законодавство зміни, спрямовані на зміцнення критеріїв професійної відповідності керівників банків, підвищення відповідальності власників і керівників кредитних організацій.

Оскільки банківський сектор нерозривно зв'язаний з економікою в цілому, необхідно:

По-перше, продовжити здійснення заходів для структурної перебудови економіки, активізації інвестиційної діяльності, підвищенню зайнятості і платоспроможності населення, оздоровленню системи державних фінансів, розвитку ринку цінних паперів.

По-друге, забезпечити стабільність оподаткування в країнах з перехідною економікою.

По-третє, розробити систему інформування кредитних організацій, вітчизняних і закордонних інвесторів про найбільш перспективні інвестиційні проекти на території своїх країн, що передбачає комплексне розкриття інформації про дані проекти.

По-четверте, вжити заходи по впровадженню системи іпотечного інвестування в державному масштабі, оскільки широке застосування нерухомості як застави дає можливість значно розширити кредитну активність банків, відповідно розширивши пропозицію засобів на ринку капіталу, збільшити обсяг вільних засобів у суб'єктів господарювання, створити основу для підвищення активності іноземних банків на території своїх країн.

Незважаючи на наявні труднощі у роботі зі стандартизації деяких показників національних економік і їх банківських систем та підняття їх до вимог цивілізованих країн, процес інформаційного обміну між суб'єктами ринку буде інтенсивно відбуватися й у країнах з постсоціалістичними економіками, що значно вплине на динаміку перетворень в даних суспільствах.

Що стосується банківської системи України, то необхідно відзначити, що сучасна практика її роботи поки що далека від проблем передових країн світу. Насправді в Україні поки що широко не розвинутий ринок електронних грошей: відсутня сек’юритизація банківського кредитування, емісія електронних грошей різними емітентами. Але, на думку фахівців, модель доганяючого розвитку тим і відрізняється від класичних, що її етапи не слідують один за одним у звичайній еволюційній послідовності, а ніби “накладаються” один на одний і час від часу можуть випереджувати розвиток передових систем. Тут необхідно враховувати висновки деяких західних спеціалістів щодо наслідків розповсюдження електронних грошей. Так на думку Б. Коена детериторизація грошей і широке розповсюдження в світі електронної готівки приватними емітентами викличе найбільші проблеми в слаборозвинутих країнах і в країнах з постсоціалістичними економіками.

Тому сьогодні перед вченими і практиками України виникає дуже актуальна проблема щодо вдосконалення національної банківської системи в умовах переходу до нової економіки. На наш погляд, дана проблема вимагає фундаментальних теоретичних розробок в області роботи з інформацією як на основі досягнень сучасних наук, так і на основі узагальнення практики діяльності банківських установ.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Цвелёв Р. Метаморфозы индустриальной экономики: проблемы экономических измерений // Мировая экономика и международные отношения.- 2001.- №2.

2. Інноваційна стратегія українських реформ // А. Гальчинський, В. Геєць та ін. – К.: Знання України, 2002. – 336 с.

3. Мельянцев В. Информационная революция – феномен «новой экономики» // Мировая экономика и международные отношения.- 2001.- №2.

4. Дятлов С. Информационные основы экономических отношений // Гуманитарные науки.- 1998. - №2

5. Юзвішин І. Й. Інформаціологія або закономірності інформаційних процесів та технологій в мікро та макросвітах Всесвіту.- Луганськ, 1999.- 202с.

6. Даниелов А.Р. Основные направления информатизации амереканского общества // США. Канада. Экономика – политика – культура.- 1999.- №5.

7. Вернадский В. И. Научная мысль как планетное явление. – М.: Наука, 1991. – 270с.

8. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов // Антология экономической классики. – М., 1993.- С. 79-396

9. Кенэ Ф. Избранные экономические произведения.- Соцэкгиз, 1960. –550 с.

10. Всемирная история экономической мысли (в 6 т.) т.2 –М.: «Мысль», 1988. –574 с.

11. Фейгенберг И., Ровинский Р. Информационная модель будущего как программа развития // Вопросы философии. – 2000. - №5

12. Кириченко О. та ін. Банківський менеджмент – К.:Основи, 1999. –672 с.

13. Инджикян Р. Мировые тенденции развития электронной комерции в сфере финансовых услуг // Деньги и кредит. – 2001. - № 1.

14. Грачева М. Центральные банки в эпоху электронных денег // Мировая экономика и международные отношения – 2002. – №3.

15. Von Hayek F. Choice in Currency: A Way to Stop inflation. L., 1976.

16. Goodhart C.A. Can Central Banking Survive the IT Revolution? (http://www.worldbank.org/research/interest/confs/upcoming/papersjuly11/papjuly11.htm)